«Безпека на ігровому майданчику: п’ять травм, яким ви можете запобігти»

       Серед потенційно небезпечних місць на території дитячого садка — ігрове обладнання, паркани й навіси, а також усі споруди й рослини, які там є. Якщо не доглядати за територією як слід, травм у дітей під час прогулянок не уникнути. 

Небезпечні травми дітей на прогулянці

Подряпина об гострий дріт

Такого не трапилося б, якби дірку в паркані вчасно помітили й відремонтували. Тож коли разом із колегами оглядатимете паркан, перевірте, чи немає в ньому:

• дірок;
• гострих кутів;
• дроту і цвяхів, що стирчать.

Також зверніть увагу колег на те, чи не просіли секції паркана, чи не хитаються його опорні стовпи. Якщо окремі секції нахилені, він не стійкий і відповідно небезпечний.

Простежте, щоб відстань між секціями паркана не перевищувала шість сантиметрів. Тоді дитина не зможе просунути туди голову.

Якщо ви помітили, що паркан пошкоджений, сповістіть директора. Відтак попередьте про пошкодження вихователів і порадьте їм зважати на цей факт під час прогулянок.

Щоб діти не виходили за територію дитячого садка, ворота і хвіртку після ранкового прийому слід зачиняти. Нагадайте завідувачу господарства або двірнику про це. Якщо ваш дитячий садок — біля проїжджої частини, порадьте обладнати спеціальні зони, які завадили б дітям вибігати на дорогу.

Порізи уламками скла

Щоб скло, гострі металеві предмети в піску не спричинили травм, вихователі повинні оглядати пісок щодня зранку. А ви проконтролюйте в будь-який день, як вони це роблять. Якщо виявите в пісочниці такі предмети, попросіть двірника прибрати їх.

Пісок у пісочницях повністю замінюють щороку навесні, у міру забруднення або в разі, якщо в дитячому садку виявили збудників паразитарних хвороб.

Простежте, щоб конструкція пісочниці була міцною, борти — цілісними, без відколів, задирок, фарби, що полущилася. Інакше діти ризикують об неї поранитися.

Опіки внаслідок вибуху незнайомого предмета

Щоб запобігти таким ситуаціям, разом із колегами обстежте територію ігрових майданчиків та дитячого садка загалом. Виявіть та усуньте незнайомі предмети, які можуть зашкодити життю та здоров’ю дітей. Спонукайте колег повторювати з дітьми правила поведінки з такими предметами. Хай знають, що торкатися незнайомих предметів заборонено, а якщо побачили такий, потрібно повідомити про це вихователя чи його помічника.

Огляньте рослини на території дитячого садка й упевніться, що серед них немає заборонених. Перелік рослин, дерев, кущів з колючками та отруйними плодами наведений у Додатку 1 до Санітарного регламенту. Зверніть увагу, чи не ростуть рослини, що можуть спричинити в дітей алергійні реакції.

Переконайтеся, що кущі обрізані, на деревах немає сухих і надломлених гілок, оголених коренів. Вони теж потенційно небезпечні.

Падіння з висоти через незручний одяг або взуття

Таку ситуацію спричинило неправильно дібране взуття для прогулянки. Розкажіть батькам, що одяг для прогулянок має бути зручним та без елементів, які чіплялися б за ігрове обладнання чи застрягали в ньому, — довгих мотузок, застібок, прикрас тощо. Порадьте вибирати для дітей взуття на неслизькій підошві, без шнурків і таке, що надійно фіксується на ногах.

У теплу пору року стежте, щоб усі діти були в головних уборах — панамках, бейсболках чи хустинках. Так ви зможете запобігти сонячному опіку чи перегріванню.

Простежте, щоб покриття на ігровому майданчику було м’яке й мало ударопоглинальні властивості — пісок, гума, гравійний відсів, трава тощо.

Рана після контакту з частиною гірки

На ігрових майданчиках дитячих садків обладнання хоча й металеве, але все одно з часом пошкоджується. Так, під впливом води й низьких температур робочі поверхні іржавіють і тріскають, а отже стають небезпечними для дітей. На початку тижня разом із колегами огляньте ігрове обладнання, щоб впевнитися, що воно справне й безпечне.

Простежте, щоб на ігровому обладнанні не було елементів, що випинають, гострих кутів чи шорсткої поверхні. Перевірте, чи зварювальні шви гладенькі; кути і краї будь-якої доступної для дітей частини обладнання — закруглені, а рухомі частини — надійно закріплені. Не залишайте поза увагою фундамент, що випинає, пошкоджене покриття, брак деталей тощо. Переконайтеся, що відкриті отвори на ігрових конструкціях невеликого розміру і частини тіла дитини не застрягнуть у них.

Якщо ви помітили, що обладнання несправне, забороніть ним користуватися. Якщо швидко відремонтувати його неможливо, порадьте завідувачу господарства огородити бар’єрною стрічкою або тимчасовим парканом. Якщо огорожа заважає прогулянкам або спортивним заходам, тимчасово скасуйте їх.

ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ПРЕДМЕТИ

Вибухонебезпечні предмети (ВНП) – це боєприпаси (авіабомби, артилерійські снаряди, мінометні і інженерні міни, гранати, патрони, підривачі), які залишились після Великої Вітчизняної війни, а також сучасні боєприпаси, які складовані на базах і арсеналах Міністерства оборони (МО) України. Після війни на території України залишилась величезна кількість «неспрацьованих» боєприпасів, про знаходження яких засоби масової інформації повідомляють щотижня, а іноді і щодня. Крім того, на базах і арсеналах МО України зосереджено до 2,5 млн. тонн (за окремими розрахунками) сучасних ВНП.

Весь цей смертоносний вантаж несе пряму загрозу для життя всіх, хто потрапляє на них (випадково чи свідомо).

Основні види і зовнішній вигляд ВНП

·       Артилерійські снаряди

·       Авіаційні   бомби

·       Мінометні міни

·       Наземні   (інженерні ) міни

·       Гранати

·       Підривачі

·       Патрони

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ

Дуже важливо знати, як виглядають вибухові пристрої, де вони можуть бути та як не стати їх жертвою. Ця інформація може не лише врятувати ваше життя, а й допоможе вам захистити близьких людей. Адже люди стають жертвами вибухів переважно через порушення елементарних правил безпеки.

правила, ЯКІ МОЖУТЬ ВРЯТУВАТИ ЖИТТЯ

·        Якщо небезпечний предмет не вибухнув від першого дотику, немає гарантій, що це не станеться пізніше. Тому ніколи не беріть підозрілі та незнайомі предмети у руки.

·        З часом вибухонебезпечні предмети ржавіють і втрачають колір, але вони все одно залишаються небезпечними!

·        Памятайте, що вибухонебезпечні предмети можуть вибухнути від найменшого фізичного впливу на них.

·        Побачили вибухонебезпечний предмет? Відійдіть якнайдалі та повідомте про знахідку, зателефонувавши 101.

·        Навіть маленькі елементи боєприпасів, такі як підривники й запали, дуже небезпечні. Дивіться під ноги!

НЕБЕЗПЕЧНІ МІСЦЯ

 

ü    Вибухонебезпечні  предмети  можуть бути в таких місцях:

·               Поле

·               Ліс

·               Водойми

·               Ґрунтові дороги й узбіччя

·               Руїни, занедбані споруди й будівлі

 

Причини і наслідки вибуху

ü    Можливі причини вибуху

·       Дотик, удар, тертя, струс

·       Людина може випадково зачепити  ВНП

·       Спроба перенести або знешкодити небезпечний предмет

·       Коли поряд із небезпечним предметом їде машина, проходить людина (тварина)

ü    Можливі наслідки вибуху

·       Тяжкі поранення

·       Травми очей і обличчя

·       Травматична ампутація ніг і рук

·        Загибель людини

ü    Як люди стають жертвами вибуху

·       Коли ВНП знаходяться на полях, городах або на шляхах до них

·       Через допитливість, особливо дітей і підлітків

·       Коли люди наближаються або торкаються ВНП через прояв хоробрості

·       Коли збирають боєприпаси через отримання наживи

 

ЩО ПОТРІБНО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ ЗНАЙШЛИ ВНП?

запамятайте наступні правила:

1.     Не панікуйте в небезпечній ситуації!

 

2.     Не  торкайтеся підозрілого предмету, адже це може коштувати вам життя.

 

3.     Запам’ятайте  місце,де ви знайшли ВНП,попередьте про нього людей, які перебувають поруч.

 

4.     Не намагайтесь розібрати або знешкодити знайдений предмет, вилучити з нього вибухівку або підривник.

 

5.     Не намагайтесь  підпалити, залити рідиною або засипати ґрунтом, впливати на предмет підозрілі предмети, звуком, світлом чи теплом

 

6.     Не виконуйте жодні роботи поблизу підозрілого предмета, особливо ті, що можуть спричинити навіть незначне коливання ґрунту.

 

7.     З безпечної відстані зателефонуйте 101!

 «Безпека життєдіяльності дітей – 

важливий аспект 

освітньо-виховного процесу в ЗДО»

Охорона життя дитини є пріоритетним завданням системи дошкільної освіти, реалізація якого сприяє збереженню та зміцненню здоров’я малюків, дає поштовх до його формування та відновлення. Саме у цьому віці у дитини формуються основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки.

Безпека життєдіяльності дитини – це формування у неї свідомого ставлення до збереження особистого життя здоров’я шляхом надання теоретичних знань, практичних умінь, вправляння у практичних ситуаціях.

Отже, освітній процес у ДНЗ повинен бути зорієнтований на формування безпечної поведінки дошкільнят у дозвіллі, серед людей, предметів природи, що на сучасному етапі є дуже актуальним.

Актуальність проблеми полягає у тому, що згідно з дослідженнями психолого- педагогічної науки пізнання дитиною навколишнього світу починається зі сприймання предметного середовища. Малюк тягнеться до предметів, речей, що оточують його, але в цьому може приховуватися небезпека для його здоров’я і навіть життя. Зважаючи на те, що з кожним роком збільшується кількість травмованих дітей унаслідок несформованих навичок користування предметами, речами, поведінки з незнайомими людьми, у природному довкіллі та в різних ситуаціях, постала потреба у системній роботі з дошкільнятами, щоб виробити в їхній свідомості стереотипи щодо безпеки у життєвому середовищі.

Одним із пріоритетних завдань є збереження та зміцнення фізичного і психічного здоров’я вихованців. Шляхи реалізації цього завдання обирались у системі та послідовно, відповідно до отриманих раніше результатів роботи у русі формування у дошкільників основ безпеки життєдіяльності (ОБЖД), шляхом формування свідомого ставлення до збереження власного життя та здоров’я; шляхом вправляння у практичних ситуаціях. Головним документом, яким керувався педагогічний колектив, був Закон України “Про дошкільну освіту”, де зазначено:

“Заклад дошкільної освіти:

• створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей;

• формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки”.

Причини травм, що трапляються серед дітей, настільки різноманітні, що протидіяти їх виникненню складніше, ніж інфекційним хворобам. Тому після першого етапу роботи стало зрозуміло, що основна увага у профілактиці безпеки життєдіяльності дитини має спрямовуватися на виховну роботу, під час якої діти здобувають спеціальні знання, передають життєвий досвід. Ця робота має проводитись спільними зусиллями педагогів, медичного персоналу та батьків. Діти мають опанувати певні знання, уміння, навички, сформовані переконання, що потрібні кожній людині для збереження життя та здоров’я, а також мають бути підготовлені до дій у небезпечних ситуаціях.

Методичні рекомендації з питань безпеки життєдіяльності дошкільнят (що має враховувати педагог).

Уся робота з навчання дітей безпечної поведінки має проводитися з урахуванням таких головних чинників:

Вона не має обмежуватися лише навчанням дітей норм і правил поведінки. Їх необхідно також навчати обачності, уміння орієнтуватися та швидко реагувати в екстремальних ситуаціях.

Максимальний ефект досягається, якщо навчально – виховна робота ведеться одночасно за трьома напрямками: дитячий садок – діти – батьки.

Слід ураховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість. Тому неприпустимим є застосування так званої шокової терапії з акцентуванням на страшних наслідках пожеж, повеней тощо. Такий підхід може травмувати психіку дитини, призвести до стресів, тривог.

Важливе значення має і психологічна готовність дітей до сприйняття відповідної інформації про небезпеку та до практичних дій у надзвичайних ситуаціях. Працюючи з дошкільнятами, важливо враховувати властиві їм “вікові” страхи, що спричинені високою емоційністю, малим життєвим досвідом та багатою уявою дітей. Поглиблюючи знання дітей про навколишнє, формується в них готовність до ситуацій, в яких вони можуть опинитися. Якщо життєва ситуація не містить у собі елементів несподіванки і зрозуміла малюкові, безпідставні страхи не виникатимуть.

 Як не стати жертвою шахраїв в інтернеті

Сьогодні важко уявити наш світ без онлайн-реальності. Інтернет проник у більшість аспектів нашого повсякденного життя. Завдяки йому, ми можемо легко закуплятись, оплачувати рахунки, замовляти страви з ресторанів або навіть знайти місце для проживання. Проте ця зростаюча залежність від віртуального світу привела до посилення шахрайської активності. Як забезпечити себе в мережі та уникнути шахрайства? Ось кілька порад, які допоможуть уникнути шахрайства в інтернеті:

 

Використовуйте складні паролі. Використовуйте унікальні та складні паролі для кожного онлайн-акаунту. Регулярно їх оновлюйте.

 

Користуйтеся двоетапною автентифікацією. Увімкніть двоетапну автентифікацію там, де це можливо, для додаткового захисту своїх акаунтів.

 

Обережно з посиланнями. Ніколи не натискайте на підозрілі посилання в електронних листах, повідомленнях або соціальних мережах.

 

Перевіряйте вебсайт. Переконайтеся, що вебсайт захищений (має “https://” на початку його URL) перед введенням особистої інформації або платіжних даних.

 

Не діліться особистою інформацією. Не надавайте свої особисті або фінансові дані, якщо ви не впевнені в надійності отримувача.

 

Уникайте публічного Wi-Fi. Шахраї можуть інтерпретувати ваші дані в публічних мережах. Якщо ви використовуєте публічний Wi-Fi, уникайте здійснення покупок або введення конфіденційних даних.

 

Дослідіть продавця. Перед тим як зробити покупку в інтернет-магазині, вивчіть відгуки про нього та переконайтеся в його автентичності.

 

Уникайте “занадто хороших” пропозицій. Якщо щось виглядає занадто добре, щоб бути правдою, ймовірно, це так і є.

 

Слідкуйте за своїми фінансами. Регулярно перевіряйте свої банківські рахунки на наявність підозрілих транзакцій.

 

Будьте обережні з соціальними мережами. Не діліться занадто багато особистою інформацією в соціальних мережах та завжди перевіряйте налаштування конфіденційності.

 

Завжди будьте уважними й критичними до інформації, яку ви отримуєте в інтернеті. Багато шахраїв використовують психологічні трюки, щоб змусити вас діяти імпульсивно. Намагайтеся завжди залишатися спокійними й розсудливими.

 КОУЧИНГ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

ФІЗИЧНА БЕЗПЕКА ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ (У ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД)

Діти потребують зараз особливої турботи та уваги. Через невеликий життєвий досвід і особливості дитячої психіки їм загрожує більше небезпек –фізичних та психоемоційних – ніж дорослим. Водночас існують інструменти, які дозволяють мінімізувати ризики та вберегти фізичне та психічне здоров’я дитини. Дізнайтеся важливі правила безпеки дітей під час війни.

***

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ДІТЕЙ ПІД ЧАС ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ (ЕВАКУАЦІЇ)

1.     Заспокойтеся самі. Чим молодші діти, тим сильніше їхній психоемоційний стан залежить від стану дорослих. Тому спочатку знайдіть точку рівноваги для себе. Доступний практично всім спосіб – дихальні вправи. Лише після того, як стабілізуєтеся самі, починайте говорити з дітьми: спокійно та не надто голосно.

2.     Скажіть слова підтримки «Ми в порядку. Ми будемо робити все, що в наших силах», «Я доросла, я знаю, що робити», «Я з вами». За необхідності повторюйте.

3.     Домовтесь про правила поведінки. У небезпечній ситуації дитина повинна виконувати ваші розпорядження миттєво і без сперечань.

Ваші прохання повинні бути лаконічними та зрозумілими.

Під час прогулянки, завчасно, в ігровій формі порепетируйте головні команди: «Стій», «Не торкайся цього», «Викинь це», «Іди до мене».

Потренуйтеся разом із дітьми виконувати ці команди на швидкість.

***

ЯК УБЕРЕГТИ ДІТЕЙ ВІД МІН ТА ВИБУХІВКИ

Ще у перші дні війни Національна поліція України попередила про виявлення на території нашої країни протипіхотних мін, так званих метеликів. Вони невеликі, пластмасові, бувають яскравого кольору – через це діти можуть сприймати їх за іграшку. Також ворог розкидає реальні дитячі іграшки, смартфони та інші цінні речі, начинені смертельно небезпечною вибухівкою.

Крім того, існує ризик замінувань. Причому не лише у зонах бойових дій чи на окупованих територіях, але й вздовж евакуаційних шляхів. Дізнайтеся, як вберегти дітей  від мін та вибухівки.

1. Покажіть дітям фото мін-метеликів та упевніться в тому, що вони запам’ятала, як вони виглядають.

2. Нагадуйте дітям правило: не чіпати сторонні предмети (особливо якщо вони лежать без нагляду і виглядають покинутими). Поясніть дітям, як важливо бути пильними і не торкатися підозрілих предметів або покинутих іграшок, телефонів, побутових речей тощо. Домовтеся з дітьми: у разі, якщо вони помітять щось підозріле, вони мають негайно повідомити про це вихователю або комусь з інших дорослих. Поясніть їм, що ні в якому разі не можна не тільки чіпати ці предмети, а й наближатися до них чи кидати в них чимось. Вибухівкою може бути начинена навіть «звичайнісінька» на вигляд кулькова ручка. Ви можете сказати дітям так: «Зараз усі допомагають Збройним Силам України, тож всі мають бути пильними. Якщо побачите якісь покинуті речі або щось дивне – скажіть мені, я дуже сподіваюся на вашу уважність».

3. Розкажіть дітям про ознаки замінованих територій і попросіть її повідомляти вам, якщо таке побачить.

4. Про виявлення будь-яких підозрілих знахідок рекомендуємо негайно сповіщати органи влади. Це може бути поліція (тел. 102), пожежна служба (тел. 101), ДСНС або ТрО.  

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ ЗА ТЕМОЮ

• Мультфільм ЮНІСЕФ Україна про мінну безпеку: лісовий скарб.
• Курс з інформування про ризики вибухонебезпечних предметів від освітнього проєкту «Стопміна».
• Посібник для самостійного вивчення населенням способів захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі їх виникнення від Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
• Пам’ятка щодо правил поведінки (порядку дій) населення у разі виявлення підозрілого об’єкта, вибухонебезпечного предмета від Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
• Новий бот «Дитячий лікар на війні» від Центру протидії дезінформації при РНБО України, де можна отримати безоплатну онлайн-допомогу від дитячих лікарів з усієї України.

 

МЕТОДИЧНІ  РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

ПРІОРИТЕТНІ   ФОРМИ,  МЕТОДИ  ТА  ПРИЙОМИ   ОСВІТНЬОЇ   РОБОТИ   З УЧАСНИКАМИ   "ТИЖНЯ БЕЗПЕКИ ДИТИНИ" У ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

І. Форми організації освітньо-виховного процесу з вихованцями закладу   дошкільної освіти під час проведення «Тижня безпеки дитини» педагогі  можуть використовувати наступні:

1). Тематичні заняття:

·        з основ безпеки життєдіяльності;

·        інтегровані (основи безпеки життєдіяльності  та здоров'я + розвиток мови: малювання, фізична культура);

·        комбіновані (малювання за темою безпека життєдіяльності, читання творів художньої літератури за відповідною тематикою та ін.).

2). Ігри з елементами безпеки життєдіяльності:

·        дидактичні;

·        сюжетні;

·        театралізовані;

·        конструктивно - будівельні;

·        рухливі.

3). Розваги.

4). Конкурси, естафети, змагання:

-  сприяють відпрацюванню  стереотипів  можливої  поведінки  в  екстремальних    умовах  та  під  час непередбачуваних ситуацій, демонструють розмаїття тем.

5). Екскурсії,  прогулянки:

·        навчальні;

·        оглядові.

6). Читання творів художньої дитячої літератури за відповідними темами:

- безпека життєдіяльності у побуті: колючо-ріжучи предмети; користування електричними та газовими побутовими  приладами; перебування вдома наодинці; безпека під час прогулянки та під час перебування біля водойми.

7). Моделювання правильної поведінки, аналіз небезпечних ситуацій. 

8). Пошуково - дослідницька робота за відповідною тематикою 

9). Перегляд фрагментів  фільмів, відео сюжетів, використання аудіо матеріалів за відповідною тематикою.

10). Індивідуальна робота з дітьми:

·        бесіда групова;

·        індивідуальна бесіда.

11). Робота з батьками (форми заходів):

·        «Круглий стіл»;

·        «Батьківський всеобуч»;

·        лекція;

·        індивідуальна бесіда.

12). Зустрічі з фахівцями служб екстреної допомоги громадянам:   

·        Служба порятунку «101»;

·        «Екстрена медична допомога»;

·        «Аварійна служба газу»;

·        Національна поліція України;

·        фахівці з питань цивільного захисту ОДА; НМЦ ЦЗ та БЖД області.

ІІ.  Заняття - одне  з  основних  форм  освітньої  роботи  з  дошкільниками,           яке дозволяє комплексно вирішувати поставлені освітні завдання. В ході  заняття, вихователь займає ведучу позицію, а вихованці оволодівають практичною діяльністю - вмінням слухати мову дорослого, розуміти її зміст, діяти  за вказівками педагога, досягати потрібних результатів. Дитина на занятті має набути знання, якими вона користуватиметься у подальшому житті, що  забезпечать її самосвідомість відповідно до власного здоров'я, а  також дозволять досягти  достатнього  рівня практичних умінь щодо захисту і збереження власного життя.

Отже, організовуючи заняття під час Тижня безпеки дитини, вихователі визначають загальну мету заходу та його спрямування;  навчальне спрямування -   накопичення  знань, вмінь та практичних навичок; розвивальне спрямування -  діти самостійно здобувають знання в ході заняття, використовуючи набутий під час попередніх занять досвід та ін.

1 група занять

        Заняття розвивального характеру проводяться з метою поглиблення та поширення знань, розвитку логічного мислення дітей, активізують бажання висловити думку,  довести її, обґрунтувати.

Кожне тематичне заняття Тижня безпеки дитини підпорядковується певній темі загального розділу  «Безпека життєдіяльності» та єдиній  меті з вирішенням завдань заняття. Оскільки загальний захід Тиждень безпеки дитини є підсумковим за навчальний рік і має показати,  чому вихованці  навчались протягом року, усі заняття носять освітньо-пізнавальний та, разом з тим, підсумковий, узагальнюючий  характер. Заняття організовуються за допомогою дидактичних  матеріалів, літературних текстів та малюнків, відео сюжетів тощо.

Комплексні заняття складаються з кількох взаємопов'язаних між собою частин, які підпорядковуються єдиній тематиці – безпека життєдіяльності та єдиній меті з одного розділу програми (наприклад: розвиток мовлення, малювання, ліплення, аплікація) і доповнюють одна одну. Комплексне заняття спрямоване на всебічне розкриття певної теми засобами різних видів діяльності, що послідовно змінюються. Отже, заняття може бути як освітнім, так і розвивальним за  характером. В комплексному занятті одна діяльність змінює іншу і цей перехід відчутний: помалювали, тепер пограємо, а потім послухаємо казку.

 Комбіновані заняття під час Тижня безпеки дитини складаються з кількох частин і можуть належати до різних   розділів програми. Іноді здається, що вони майже не пов'язані між собою (наприклад, розвиток мовлення і малювання; музика і фізкультура; музика і малювання та ін.). Комбіновані заняття, на відміну від інтегрованих, складаються з окремих частин, що не пов’язані між собою, але все-таки мають бути змістовно прив’язані до   єдиної теми. Кожна частина має  свої завдання з одного або різних розділів програми. В ході комбінованих занять усі діти беруть участь у різних напрямках діяльності, зміна яких підтримує інтерес до навчального матеріалу, сприяє формуванню практичних умінь та розвитку уваги, активізує пізнавальні процеси і мовлення.

 Інтегровані заняття охоплюють декілька розділів програми, використовуючи різні види діяльності навколо однієї теми, що стимулюють пізнавальну діяльність. Оскільки єдиною темою Тижня безпеки дитини є безпека життєдіяльності людини, ці заняття пасують Тижню безпеки дитини.

Класична модель заняття за дидактичними цілями включає в себе наступні різновиди  занять: з формування нових знань;  на закріплення  раніше засвоєних знань; з контролю за якістю  засвоєння вихованцями знань, умінь та практичних навичок в ході проведення Тижня безпеки дитини, заходу, якій традиційно називають підсумковим. 

До групи занять з формування нових знань належать односпрямовані, предметні заняття, націлені на вирішення конкретних навчальних та розвивальних завдань, на формування у дітей нових знань,   ознайомлення та засвоєння нової інформації. За характером діяльності заняття з формування нових знань можуть бути  навчально-ігровими та навчально-пізнавальними.

Навчально-ігрове  заняття – це заняття, в якому для вирішення навчальних завдань активно застосовують елементи ігрової діяльності.

Навчально-пізнавальне заняття спрямоване на виконання визначених освітньою програмою завдань. Навчально-пізнавальні  заняття переважно бувають побудованими на основі:

 

·         дидактичного матеріалу (дидактична наочність, дидактичні гра);

·         художнього тексту (за мотивами казки або ігрового вірша тощо);

·         експериментальної діяльності педагога.

2  група занять

 

 До другої групи занять належать навчально-ігрові, сюжетно-ігрові та ігрові заняття.

 

Сюжетно-ігрові заняття відрізняються від інших наявністю єдиної сюжетної  лінії, що є стрижнем всього заняття та визначає його логіку. Ігрові елементи можуть бути представлені театралізацією, драматизацією, ігровими ситуаціями, рухливими, словесними іграми тощо. Сюжет може бути побудований на основі літературного чи фольклорного твору. Цей вид занять має свої особливості:

 

·         навчальні та розвивальні завдання вирішуються  в процесі розгортання сюжету, під час ігрової ситуації;

·         логічна структура – входження в сюжет, визначення загальної мети діяльності (дія, пошук), розподіл ролей та обов’язків; основна частина – власне розгортання ігрового сюжету; прикінцева частина з післядією – обговорення підсумків гри, складання карти діяльності, створення альбому тощо;

·         облаштування середовища відповідно до задуму заходу;

·         не варто планувати часто через високі матеріальні та підготовчі витрати.

 

Ігрове заняття носить тренінговий характер  та включає в себе ті самі елементи, що і попередній вид заняття. Але, якщо в сюжетному занятті вихователь виступає ключовою фігурою, то в ігровому його роль – керувати  грою та допомагати дітям створювати й розвивати ігровий сюжет.

 

3  група занять

 

До третьої групи занять належать заняття-змагання, заняття-шоу, ігрові заняття. 

Заняття-змагання не обов’язково носять спортивний характер, це можуть бути інтелектуальні змагання – турнір знавців, вікторина, художній конкурс, заняття-виставка, тощо. Слід зазначити, що цей вид занять доцільний лише в старших групах, причому повинен домінувати саме процес презентації досягнень вихованців, а не результат. 

Заняття-шоу останнім часом набули популярності, як вид зразкового показового заняття. Цей вид легко впізнати  за типовим плануванням, що нагадує сценарій. Даний вид  заняття – показовий, роль, яка відведена для гостей на ньому – глядачі. Кожному вихованцю  відведено своє місце й роль від початку до кінця заняття-шоу. Недоліки даного різновиду заняття в тому, що мовленнєва, інтелектуальна  активність дітей на такому занятті не передбачається, адже це – вистава, до того ж   підготовка до нього тривала та виснажлива.

За способом організації дітей  заняття поділяються на:

·         групові чи супергрупові, тобто  з усією групою (фронтальні);

·         підгрупові (від 8 до 15 дітей);

·         індивідуально-підгрупові (від 4 до 8 дітей);

·         індивідуальні (від 1 до 4 дітей). 

 

Вважається, що протягом дня достатньо планувати 1 групове, 1 підгрупове та 1 індивідуальне заняття.

Найдоцільнішим способом організації для інтегрованого чи комплексного заняття є загальногруповий спосіб.

Односпрямовані, предметні заняття доцільніше проводити підгрупами, оскільки в умовах зменшеної кількості дітей, вихователь може більш ефективно організувати роботу з дітьми, наприклад: індивідуальну роботу, а також надати допомогу, скоригувати свої дії щодо змісту та структури заняття.

 

На відміну від індивідуальної роботи, яка, по суті, є реактивною дією, індивідуальне заняття можна визначити як дію сплановану, як важливий елемент системи навчання, що є незмінним для усіх дітей групи. Його вирізняє більша свобода у виборі часових та просторових меж, тобто індивідуальне заняття може проводитись у будь-який зручний для вихователя і дітей час (прийом, прогулянка, самостійна діяльність, вечірній час), що дає можливість максимально враховувати індивідуальні особливості та потреби кожної дитини.

Висновки

Організовуючи заходи та використовуючи широкий арсенал занять в ході проведення Тижня безпеки дитини, педагогічні працівники  вирішують важливі питання освітньо-виховного процесу з безпеки життєдіяльності та основ цивільного захисту та водночас здійснюють практичну перевірку:

 

- формування та розвитку у вихованців досвіду дій під час надзвичайних та непередбачених ситуацій; розуміння важливості діяти за алгоритмом;

 

- здатності учасників освітнього процесу грамотно і чітко діяти з метою захисту свого життя та здоров’я у надзвичайних ситуаціях;

 

- виховання високих морально-психологічних якостей: здатності виконувати завдання цивільного захисту, відваги, витримки, ініціативи та  спритності.